100 років з дня смерті Лесі Українки

   Через роки, через віки Лесине Слово лунає, дзвенить, хвилює душі.
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
    За життя Лесі Українки не надто рясно діставалися лаври визнання, але вона зуміла злетіти до вершин світового мистецтва. Першим помітив і оцінив її величезний талант Іван Франко зазначивши, що від часу Шевченківського «Заповіту» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова. Джерелами, що живили і надихали Лесю Українку були: рідна Українська земля, її велична, героїчна, а подекуди й сумна історія, багатогранна і неповторна художня творчість, співуча мова.
   До вшанування 100-х роковин з дня смерті видатної письменниці Лесі Українки в Лозівській юнацькій бібліотеці оформлено книжкову виставку-портрет "Ні, я жива! Я буду вічно жити!...", на якій здебільшого представлені нові надходження творів поетеси та літератури про її життя і творчість. ТРК «Лозова» відзняла про неї телесюжет, який можна переглянути тут:
 https://www.youtube.com/watch?v=8x5DyeXv0wk